«Синій кит»: як врятувати дитину від самогубства через онлайн-гру
"Синій кит"
- онлайн-гра, яка доводить підлітків до суїциду, добралася і до України.
Гра починається, коли дитина добровільно вступає в деяку Інтернет-спільноту.
Куратори пропонують їй виконувати завдання (наприклад, зробити порізи на своєму
тілі) і надати докази у вигляді фото або відео. І хоча відмова від виконання
дій на початкових етапах гри загрожує тільки виключенням з неї, то до її кінця
куратори вже не дають кинути гру, погрожуючи самій дитині
і членам її сім'ї. Тривалість проходження гри в середньому - 50 днів, а
кінцевий результат - самогубство. Підліток, який бере участь в такій грі,
ретельно приховує дії від оточуючих, тому батьки не завжди встигають помітити,
що з їхньою дитиною щось не так. Що ж важливо знати, щоб уберегти своє чадо від
участі в смертельно небезпечній грі, розповідає психолог Дар'я Отич для сайту
«Апосторф».
Чого не варто робити батькам
1. Влаштовувати перевірки і огляди - дитина тільки
закриється і навчиться краще приховувати свої дії. Підлітку потрібна своя
територія, приватне життя. Онлайн-розмови - це саме інтимне, що може бути у
нього, тому батьки не мають права їх читати. Вторгаючись в особистий простір
дитини, дорослий виявляє свою неповагу і неприйняття підлітка як повноцінно
функціонуючу людину.
2. Забороняти спілкування в соціальних мережах. Саме
онлайн проходить значна частина життя дитини, і вона буде не готова з нею
розлучитися. Щоб продовжити спілкування, підліток може потайки заходити в
Інтернет. Це привчить його обманювати. Якщо ж дитина дуже слухняна і не буде
порушувати заборону - то розуміння, що віртуальне життя друзів проходить повз -
зробить підлітка нещасним.
3. Лаяти дитину і кричати на неї. Краще викласти
переживання спокійно, називаючи почуття і стани, що відчувають батьки. Це
задовольнить потребу підлітка в "глибокому" і розуміючому
спілкуванні, дозволить налагодити контакт, розібратися в ситуації і зрозуміти
позицію дорослого. Крім того, промовляючи свої стани, дорослий показує, яким чином
він регулює свої емоції, що дозволить підлітку навчитися робити те ж саме.
4. Тиснути на підлітка. Не варто очікувати від дитини, що
вона повинна відповідати очікуванням батьків. Важливо пояснити їй, що навіть
якщо підліток не буде підходити під всі критерії успішної людини, батьки все
одно люблять його і готові підтримати.
5. Порівнювати з іншими. Порівнюючи підлітка з іншими,
дорослі відкидають його таким, яким він є. Це порушує самоідентичність підлітка
(я не такий, як треба) і розвиває в ньому відчуття самотності, непотрібності і
своєї неповноцінності.
6. Лякати невідомістю (фрази типу "тільки
спробуй"). Незрозумілі покарання розвивають фантазії на тему "що ж це
могло б бути". Такі фрази посилюють тривогу, що може стати для дитини
нестерпним (і спровокувати небажані дії). Якщо ж після скоєння заборонених дій
покарання дитини виявилося занадто незначним або й не було взагалі - то батьки
втрачають авторитет.
7. Ігнорувати маніпулятивні фрази дитини на тему його
смерті ("краще б я помер...", "що б ви сказали на моїх
похоронах?" і т.д.). Дуже важливо, щоб дорослі говорили про смерть з
дитиною: про те, що вона може бути жахлива, некрасива, що чекає людину після
неї (залежно від релігійної приналежності сім'ї). Така тема бесіди змусить
задуматися про смерть і побачити її не тільки своїми очима. Звичайно, не варто
з подібними розмовами перестаратися - вони налякають дитину. Але саме таким
чином підкріплюється страх смерті.
Що можна робити батькам
1. Поговорити про подібні спільноти в Інтернеті.
Пояснити, що підлітками маніпулюють інші люди, які переслідують свої цілі.
Проблеми дитини для кураторів гри не важливі.
2. Створити можливість для підлітка звернутися за
допомогою. Важливо, щоб дитина розуміла, що є цілий ряд дорослих, які можуть
допомогти йому - батьки, вчитель, шкільний психолог, працівник соціальної
служби, телефон довіри або священик (якщо сім'я віруюча) та ін.
3. Не залишати дитину наодинці з її проблемами.
Цікавлячись її життям, батьки показують свою любов і турботу. Обговорюючи
ситуацію з дитиною, дорослий вчить дивитися на неї з різних сторін, що сприяє
її ефективному вирішенню. Батьки вже були в підлітковому віці і мають досвід
вирішення деяких труднощів. Але не варто перетворювати бесіду в монолог "А
в наш час...".
4. Описати свої почуття. Таким чином дорослий покаже, як
йому важлива дитина і її внутрішній світ. Обмін емоціями дозволить встановити контакт
і зорієнтуватися підлітку у ситуації, що виникла.
5. Знати цінності дитини. Для цього цілком достатньо
просто поговорити про них. Можна розпитати дитину про те, що її хвилює, ким
хоче стати, чого досягти і що б вона хотіла отримати в результаті рішення своїх
проблем. Вводити нові цінності слід дуже акуратно, без натиску, не висміюючи, а
обережно переконуючи підлітка в їх необхідності.
6. Вміти попросити вибачення, якщо неправі. Цим дорослий
покаже, що поважає почуття дитини, а також дає і їй право на помилку. Адже
ідеальних людей немає.
Звичайно, інтереси підлітків змінюються досить швидко і
увага до подібних онлайн-ігор незабаром спаде, але важливо пам'ятати, що участь
батьків у житті своїх дітей може захистити їх від чималої кількості небезпек.
Ознаки, за якими можна визначити, що ваша
дитина потрапилав гру «Синій кит»:
1. Безпричинна
зміна поведінки. Був спокійним - став нервовим. Або був агресивним, задирливим,
а став «гальмівним» або нарочито ввічливим.
2. Порушення
сну: сонливість або безсоння. Поверхневий сон: дитина
начебто спала досить довго, але відчуває сонливість і втому в момент
пробудження.
3.
Комунікабельний підліток стає раптом замкнутим, використовує в спілкуванні
односкладові відповіді.
4. Зневажливе
ставлення до своєї зовнішності. Стосується особливо тих підлітків, які раніше
не були в цьому помічені: син або дочка перестає вмиватися, чистити зуби,
одягається неохайно.
5. Депресивні
пости в соцмережах. Публікації на своїй сторінці похмурих образів або цитат,
пов'язаних зі смертю.
6. Вживання
спиртного і наркотиків тими, хто раніше не зловживав ними.
7. Явна
сповільненість темпу мови, монотонність.
8. Дії, які
можна трактувати як прощання, завершення: незвичні розмови про любов до
батьків, спроби закінчити проекти і справи, раздарювання улюблених речей
друзям.
Що робити, якщо ви підозрюєте, що дитина знаходиться під
впливом груп смерті:
1. Поставте
дитині нейтральне питання, чи чула про гру. Якщо нічого про неї не знає –
добре. Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо в ній повно подробиць і
деталей, про які не пишуть у мережі, то є ризик, що ваша дитина в грі.
2. Немає сенсу
говорити, що такі ігри небезпечні – на підлітків це не діє. Набагато
ефективніше сказати, що ними маніпулюють.
3. Завдання
вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і питати себе про мету того
чи іншого вчинку, обмірковувати все, що з ним відбувається.
4. Багато
батьків у паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною – забрати
телефон, закрити вдома. У цьому теж немає сенсу – в XXI столітті підліток, якщо
захоче, завжди знайде ґаджет і доступ до мережі. Що більше його обмежувати – то
більше способів обійти заборони знаходитиме. Ваше завдання – не контролювати, а
дати підтримку, щоб дитина прийшла до вас з проблемою, а не приховувала її до
останнього.
5. Зараз як
ніколи важливий емоційний зв'язок із дитиною. Більше обіймайте її,
розповідайте, що в її віці теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки, і вам
допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть її «ідеальні»
батьки теж оступалися. Це нормально, так само як і нормально просити допомоги у
інших.
6. Якщо
розумієте, що дитина в грі, не лайте. Проявіть інші емоції – покажіть, як
сильно ви засмучені і як за неї хвилюєтеся.
Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки. Про своїх дітей
одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а другі – не соромляться
жалітися на них. Стосунки батьків і дітей – вічна проблема, з якою зіштовхується
кожне покоління. Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки,
крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви
насправді є? На ці запитання допоможе відповісти цей тест. Виберіть свої
варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.
1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном? - систематично - 3; - інколи - 1; - ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) - 0; - а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? - 2. 2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання? - у хвилини відвертості - так - 3; - про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вчителів, знайомих - 4; - а навіщо мені її таємниці? - 1; - як мені знадобиться дізнатися, натисну – і все скаже - 2. 3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною? - стільки, скільки конче необхідно - 2; - з ранку до ночі - 4; - увесь вільний час - 3; - я не маю часу для спеціального спілкування - 1. 4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите? - дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо - 2; - допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) - 3; - дитина отримала зауваження (погану оцінку) – нічого страшного, наступного разу виправиться - 1; - влаштую скандал виховательці (вчительці) - 4. 5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок? - тато – в один бік, мама – в другий, діти – до бабусі (в табір тощо) - 1; - намагаємося провести відпочинок разом - 3; - відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати - 2; - куди дитина захоче, туди й поїде - 4. 6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися? - той, хто першим усвідомить свою провину - 3; - ніхто і ніколи, все налагоджується само собою - 1; - певна річ, дитина, вона ж наймолодша - 2; - завжди я, шкода ж дитини! - 4. 7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини? - так, стараюся виконати усі - 4; - так, якщо маю кошти і час - 3; - бажання - так, примхи - ні - 2; - це діти мають виконувати бажання дорослих - 1. 8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження? - постійно - 2; - не втручаюсь в життя дитини - 4; - у разі необхідності - 3; - давати поради і вчити жити – безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити - 1. 9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам? - тільки якщо нема іншого виходу - 3; - так я і роблю - 2; - ніколи в світі - 4; - де захоче, там і житиме - 1. 10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите? - шкуру здеру! - 2; - поговорю, поясню, чому так не можна робити - 3; - то й нехай, «все найкраще – дітям!» - 4; - в моєму домі гроші не валяються абиде - 1. А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді. Нижче наведені розшифровки отриманих чисел. Від 10 до 15 балів. Ви – байдужа мати чи батько. Для вас дитина – другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: "Хочу пожити для себе!", і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм. Від 16 до 25 балів. Ви - тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли „ваша слухняна овечка” виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі... Від 26 до 34 балів. Ви – справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі. Від 35 до 40 балів. Ви – прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися... |
|
Корисні поради для батьків дітей,які відчувають страхи
Якщо дитина відчуває страхи:
- приймайте дитину такою,
яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
- розвивайте в дитині
позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
- з розумінням ставтеся
до переживань і страхів дитини, не висміюйте їх і не намагайтеся рішучими
методами викорінити цей страх;
- заздалегідь програвайте
з дитиною ситуацію, що викликає страх.
Ви хочете зробити
свою дитину щасливою, і в той же час освіченою та вихованою? Тоді ознайомтесь з
наступними корисними порадами та рекомендаціями.
♦ Любіть свою дитину такою, якою вона є!
♦ Не карайте свою дитину! Коли нам погано, ми не починаємо вести себе краще, але починаємо брехати, щоб приховати власну невдачу.
♦ Довіряйте своїй дитині! Нам не хочеться обманювати того, хто нам довіряє, і ми прагнемо бути ще кращими, робити добрі справи, робити добрі вчинки.
♦ Поважайте свою дитину. Пам'ятайте, що ми поважаємо тих, хто виявляє до нас повагу.
♦ Не дивіться на малюка зверху вниз, сядьте навприсядки, коли говорите з ним, - так вам буде легше зрозуміти один одного.
♦ Як можна частіше обіймайте свою дитину (не менше десяти разів на день), пестіть його, гладьте по голові. Але робіть це тоді, коли він готовий прийняти вашу ласку.
♦ Коли ваша маленька дитина пропонує вам допомогу, або хоче зробити щось самостійно, давайте йому таку можливість, навіть якщо ви впевнені, що він поки що не може впоратися з таким складним завданням, хваліть його за кожну малість, яку він зміг зробити.
♦ Хваліть малюка, коли в нього щось добре виходить, помічайте навіть дрібниці, в яких він успішний, адже «добре слово й кішці приємне», а заради похвали дитина буде готова намагатися зробити ще більше та ще краще.
♦ Частіше хваліть свою дитину за кожну малість, пояснюючи, за що ви його хвалите. Давайте йому приємні визначення, що закріплюють хорошу поведінку: «старанний учень», «творчий хлопчик», «акуратна дівчинка», «наполеглива людина» і т.д.
♦ Не сваріть свою дитину за те, що він зробив щось не так. Знайдіть у його діях позитивний намір, похваліть за те, що він зробив добре, а потім скажіть, що можна було б поліпшити, - і покажіть, як саме.
♦ Розділіть для себе в першу чергу ставлення до своєї дитини і до його вчинків.
♦ Якщо навчити дитину говорити батькам про те, що його мучить, і розповісти про те, що ви переживали щось подібне в його віці (а зазвичай так і буває), то частина дитячих страхів відпаде сама собою.
♦ Привчайте дитину до порядку з півтора до шести років. Потім це зробити набагато важче.
♦ Якщо дитина попросила у вас допомоги, підтримайте його, допоможіть йому побачити, що він може зробити сам, а в чому йому дійсно потрібна ваша допомога, і допоможіть в цьому.
♦ Розповідайте дитині про свої успіхи та невдачі, про свої почуття з цього приводу. Хай він знає, що батьки теж можуть помилятися і засмучуватися цим. Запитуйте, що відбувається у вашого малюка і що він при цьому відчуває.
♦ Будьте завжди на боці своєї дитини, якщо виник конфлікт із сторонніми людьми і вам довелося втрутитися. Якщо ви вважаєте, що він неправий, скажіть йому про це потім, наодинці, використовуючи зворотний зв'язок високої якості (ЗЗВЯ - це інформація про результати виконаної дії, видана самому собі, іншій людині чи групі людей у такій формі та послідовності, в яких вона найбільш повно може бути використана для подальшого якісного зростання та підвищення ефективності особи, що виконувала дану дію).
♦ Якщо ви в чомусь не згодні зі своєю дитиною або він вас чимось засмутив, скажіть йому про це наодинці, використовуючи принципи ЗЗВЯ.
♦ Привчіть дитину звертати увагу на процес. Важливо знати, як процес малювання приводить до красивого малюнку, а процес вирішення завдання з математики до знань і п'ятіркам з цього предмету. Нехай він визначає, що йому приємно робити, а що не подобається, тоді він буде відчувати зв'язок між процесом і результатом.
♦ Вірте у свою дитину. Знайте, ваша віра в його сили допомагає йому бути успішним.
♦ Не порівнюйте своїх дітей. Нехай вони будуть різними. Якщо їм не доведеться вас ділити між собою, вони завжди будуть любити і підтримувати один одного.
♦ Пам'ятайте, коли у вас з'являється молодша дитина, старший все ще залишається дитиною, якій потрібна ласка, турбота, увага, можливість відчути себе маленьким.
♦ Запитуйте у молодшої дитини, що він може зробити, щоб самостійно врегулювати конфлікт зі старшим, що він може зробити, щоб старшому було приємно і цікаво з ним спілкуватися.
♦ Створіть умови для того, щоб молодша дитина могла приносити реальну користь і могла самостійно вибрати область, в якій вона може бути корисною, починаючи з раннього дитинства.
♦ Поважайте територію кожного зі своїх дітей. Вони однаковою мірою мають право на недоторканність до своїх речей, незалежно від віку.
♦ Коли просите дитину перестати робити щось, кажіть йому, що ви хочете, щоб він робив замість цього. Ви здивуєтеся тому, який у вас тямущий і слухняний малюк.
♦ Якщо вам не вдається щось заборонити, узаконьте це, але в певних рамках. Малювати на стіні можна, але тільки на одній.
♦ Не намагайтеся змушувати дитину читати, якщо ви самі цього ніколи при ньому не робите, і прибирати свої речі, якщо ваш одяг валяється по всій квартирі.
♦ Коли ми караємо дітей тим, що забороняємо грати в комп'ютерну гру, і змушуємо замість цього читати, то читання стає покаранням, а комп'ютер солодким забороненим плодом.
♦ Навчіть своїх дітей приймати самостійні рішення, робити вибір, брати на себе відповідальність.
♦ Радьтеся з дитиною з питань, що стосуються вашої родини: що приготувати до обіду, як краще провести вихідні, які меблі купити в кімнату і т.д.
♦ Допоможіть своїй дитині засвоїти, що він може впливати на своє життя. Якщо його щось не влаштовує, він може це змінити.
♦ Надавайте своїм дітям можливість самостійного прийняття рішень, довіряйте їм та підтримуйте в їх виборі.
♦ Якщо ваша дитина на вас образилась, попросіть у неї пробачення і скажіть про те, як сильно ви її любите. Батько, який здатен попросити вибачення у дитини, викликає у нього повагу, і відносини стають ближчими і щирішими.
♦ Якщо малюк став вам грубити, заохочуйте щоразу ввічливу розмову його з вами, обговоріть з ним, що йому подобається і що не подобається у вашому з ним спілкуванні.
♦ Будьте делікатні та дбайливі зі своїми дітьми. Пам'ятайте, що батьківські приписи - найпотужніші установки, які отримує людина і які можуть допомагати йому в житті або, навпаки гальмувати його успішність і створювати серйозні проблеми.
♦ Говоріть дитині про те, що ви його любите!
Кольоровий альманах для батьків
Якщо в малюнку переважає
Синій - дитина спокійна і врівноважена. Йому не нудно одному, адже він любить
поміркувати. Дружбі він віддається повністю, тому що вважає за краще віддавати,
а не отримувати. Однак слід враховувати одне «але». Часом діти вибирають синій
не тому, що спокійні, а тому що хочуть заспокоїтися.
Зелений - дитина незалежна, наполеглива,
вперта. Зелений для нього - колір спокою і безпеки, до яких він прагне.
Червоний – малюк ексцентричний, агресивний, активний.
Жовтий -
малюк - допитливий оптиміст.
Фіолетовий –
малюк любить фантазувати, він емоційний, але в той же час дуже чутливий і
вразливий.
Коричневий - дитина часто відчуває негативні
емоції. Він повільний і фізично не розвинений.
Чорний
- дитина пригнічений, чорний колір він використовує як протест проти
дискомфорту, який відчуває. Йому необхідна зміна атмосфери.
Сірий - все одно
що відсутність кольору. Малюк байдужий до навколишнього, він прагне не помічати
того, що йому не подобається і що її турбує.
Такі нескладні ключі вам знадобляться для
розшифровки малюнка маленького чоловічка. Малювання не тільки допоможе вам
зробити психологічний портрет дитини, а й зміцнить його пальчики, навчить
координації, тонким рухам, і пізніше йому легше буде оволодіти письмом.
Про що говорить улюблений
колір дитини
Ви звертали увагу
на колір, яким ваш малюк найбільше любить малювати? Діти часто прив'язуються до
певного кольору, і це перевага стосується всього: від улюблених ласощів до
іграшки. Психологи вважають, що вибір кольору відображає особливості особистості.
- Якщо ви хочете дізнатися точне значення улюбленого дитячого кольору, слід
пройти з дитиною відповідний тест. Цим займаються психологи - хромотерапевти.
Одним з найбільш популярних колірних тестів є тест доктора Макса Люшера, який
розробив наипростейших методику визначення психологічного стану людини за
кольорами, які дитина обирає як улюблені.
Отже, що можуть сказати колірні переваги
про вашу дитину?
Синій
Якщо малюк кидається на все блакитне і синє
- у нього вже дорослий світогляд, він цінує рівновагу в житті. Блакитний - це
колір, який часто «нав'язують» хлопчикам. Тому дитина може вибирати його за
звичкою. Любов до синіх відтінків відображає умиротворений характер. Як
правило, такі діти рідко вередують, люблять споглядати і захоплюються
спокійними іграми, наприклад, конструктором. Малюк, який тягнеться за темними
відтінками синього, можливо, страждає меланхолією. Він замислений, сумний.
Може, цей вибір був пов'язаний з враженням від сумної казки, яку дитина
прочитала.
Фіолетовий
А в тих випадках, коли дитя вибирає одяг
виключно у фіолетових тонах, будь упевнена: росте майбутній актор!
Діти, який люблять фіолетовий, часто
захоплюються малюванням, ліпленням з пластиліну. Такі хлопці обожнюють
розігрувати спектаклі з друзями, із задоволенням беруть участь у новорічних
постановках в дитячому саду. А ще маленькі любителі фіолетового нерідко
потайливі і хитрі. Така дитина вміє перевтілюватися в слухняного ангела,
пустувати.
Жовтий колір
Малюк, який обожнює жовтий колір,
налаштований на величезні життєві перемоги. Такий колір в дитинстві вибирають
лідери, майбутні бізнесмени, політики - впливові люди. Любитель жовтого
розумний, у нього багата уява. Часто такі діти люблять фантазувати, грати в
стратегічні ігри на самоті. Вони слухняні, але занадто мрійливі. Іноді їхня
фантазія відводить їх далеко, і вони не можуть перемкнутися на дійсність. Але в
майбутньому любителів жовтого чекають приголомшливі перемоги, серйозна кар'єра
і, можливо, влада.
Жовтий - один з оптимальних дитячих
виборів, свідчить про сприятливу атмосфері будинку і в школі. Деякі діти просто
не виносять цю фарбу - часто це вказує на дискомфортні ситуації в сім'ї.
Рожевий
Багато дівчат люблять рожевий. Це говорить
про жіночність,емоційність. Дівчата вибирають рожевий, тому що цей колір
асоціюється у них з ляльковими нарядами, квітами, дитячою косметикою. Рожевий
експлуатують виробники дівочих іграшок, тому прихильність дівчаток до нього
зрозуміла. Але якщо хлопчик обожнює рожевий колір, насторожитеся: такий вибір
зазвичай показує на слабкість, невизначеність, пошук, замкнутість. Нерідко
рожевий люблять хлопчики, які відчувають себе не прийнятими та не зрозумілими в
своєму оточенні. Однак у деяких випадках хлопчики вибирають рожевий через
асоціації з солодощами або від підвищеної емоційності. Крім того, рожевий колір
заспокоює дітей.
Червоний
Любителі червоного дуже експресивні.
Прихильність до цього кольору вказує на незалежний характер, лідерство,
прагнення до популярності і похвали. Такі діти дуже енергійні, рухливі,
цілеспрямовані. Вони легко навчаються, швидко починають читати і писати.
Однак багато хлопців, які обожнюють бордові
або червоні відтінки, бувають неврівноваженими. Зверніть увагу на малюка, який
раптово полюбив темні відтінки червоного. Гамма від бордо до коричневого в його
малюнках часто означає, що дитині необхідний відпочинок, спокій.
Помаранчевий
Цей колір воліють природжені оптимісти.
Такі діти відкриті, веселі й говіркі. Маленький любитель помаранчевого має
широке коло товаришів, з легкістю йде на контакт з дорослими, викликає в
оточуючих захват своєю сміливою безпосередністю. В окремих випадках любов до
помаранчевого кольору обумовлена нервозністю. Такі діти вразливі, і сама
незначна дрібниця може викликати у них істерику. Крім того, любитель
помаранчевого, як правило, має безліч різноманітних захоплень - малювання,
спорт, стратегічні ігри і так далі. Але список його інтересів швидко
змінюється, до кожного хобі він відноситься поверхово. До речі, любов до
світлих відтінків помаранчевого вказує на міцне здоров'я і відмінну фізичну
форму.
Зелений
Тут все залежить від відтінку. Зелений
колір досить складний. Якщо дитина любить салатовий відтінок, це говорить про
спокій та оптимізм. Такі діти наділені глибоким інтелектом, у них розвинена
фантазія та аналітичний розум. Але якщо дитя віддає перевагу темно-зелений
колір, насторожитеся: як правило, його люблять замкнуті діти, які відчувають
себе незрозумілими у своєму середовищі. Темно-зелений зазвичай люблять хлопці,
які недостатньо відчувають захист і опіку батьків. Вони бояться змін,
домінування над власною особистістю. У цілому любов до всіх відтінків зеленого
означає ідеалізм, шляхетність і честолюбство, аж до руйнівної самокритичності і
боязнь зробити помилку. До речі, багато психологів впевнені: зелений колір
відбиває бажання їсти солодке!
Білий
Білий колір люблять спостерігаючі і в той
же час сором'язливі малюки. Такі діти мають розвиненим емоційним інтелектом -
вони чуттєво аналізують все, що відбувається навколо. Нерідко любителі білого
вже мають свою точку зору, свою дитячу систему цінностей, яка не схожа на ту,
що їм нав'язують дорослі. Улюблений білий колір у дитини часто свідчить про
природжений талант до філософських роздумів. Такі діти мають багатий внутрішній
світ, вони духовно розвинені, але значно більш замкнуті, ніж однолітки. До
речі, нелюбов до білого, різке відторгнення білого кольору може послужити
сигналом того, що дитина психологічно втрачає зв'язок з матір'ю, в чомусь її
звинувачує, їхні стосунки не візьмеш.
Вибираємо колір
Діти
наділені уявою, і їхні малюнки можуть бути дуже сміливими з точки зору вибору
кольорів. Переважання ж одного з них може оповідати не тільки про особливості
характеру чада, його темпераменту, а й про те, чого він потребує, чого боїться
і про що мріє. Дуже часто діти не можуть розповісти про те, що їх хвилює, однак
уважні батьки здатні помітити недобре, всього лише розглядаючи дитячі малюнки.
Жовтий. Його
вибирають мрійники, фантазери, жартівники, діти, які можуть прекрасно зайняти
сам себе, годинами граючи на самоті. Батьки дивуються: у сина багато дорогих
розвиваючих іграшок, а малюк захоплено грає камінчиками або гілочками,
принесеними з прогулянки, або простими кубинка замість навороченной залізниці.
Ці діти - творчі натури, оптимісти, але мало привчені до порядку й не здатні
приймати рішення.
Червоний колір вибирають активні непосиди, досить неслухняні, але відкриті
всьому новому. З цими малюками не оберешся клопоту: вони багато бігають,
пустують, забирають іграшки або ламають їх, ігнорують заборони. У той же час для
них дуже важлива похвала. Головне завдання батьків - спрямувати їхню енергію у
творче русло, привчити до посидючості, тоді їм буде під силу будь-яка мета.
Заспокоїти їх можна, додавши в їх життя трохи синього, наприклад, пофарбувавши
стіни дитячої в блакитний відтінок.
Помаранчеве
сонце, помаранчеве небо, помаранчева мама - це не дуже добра ознака. Малюк
темпераментний, проте його порушення не знаходить виходу. Потрібно придумати,
як уникнути нервового зриву і істерики. Може, дитину потрібно відвести в спортивну
секцію або покликати в гості інших дітей і запросити клоуна?
Зелений найчастіше фігурує в малюнках дітей, яким бракує материнської любові.
Кроха відчуває себе покинутим, нікому не потрібним, йому не вистачає творчості
та інтересу до життя. Такі діти зазвичай закриті, зайво консервативні, дуже
бояться будь-яких, навіть найдрібніших змін в розпорядку дня або інтер'єрі
дитячої кімнати. «Зелені» малюнки дитини фактично ставлять мати перед дилемою -
робота, що забирає всі сили, або малюк, терміново вимагає уваги і захисту.
Синій вибирають
дітлахи повільні, спокійні, грунтовні. Вони люблять робити все не поспішаючи,
розмірковуючи, а на будь-яке своє «чому» чекають грунтовного і докладної
відповіді. Рано вчаться читати і роблять це з задоволенням, охоче діляться
своїми іграшками з іншими дітьми. Але якщо синіми малюнки стали раптово,
можливо, дитині не вистачає спокою. Про особливий напрузі свідчить поєднання
синього і зеленого. Діти, які малюють тільки цими квітами, швидше за все,
замучені батьківськими заборонами й обмеженнями, які бояться порушити.
Необхідно надати дитині більше свободи, заохочувати ініціативу і хоча б
тимчасово змінити батіг на пряник.
Фіолетовий Складний колір, отриманий з
«протилежних» синього і червоного свідчить і про складний характер дитини. Ці
натури артистичні, але дуже чутливі. Їх абсолютно не можна лаяти, бо будь-яке
батьківське невдоволення сильно ранить.
Чорний - дуже похмурий колір, і це лякає
батьків. Насправді, років до 4-5 діти вибирають його тому, що він найбільш
контрастний по відношенню до білому папері, тому боятися його не слід. Про
серйозні проблеми перевагу чорного кольору починає говорити набагато пізніше. Але
коли це дочка, раніше бачила світ в рожевому кольорі, раптом стала приносити із
саду тільки чорно-білі малюнки, варто поцікавитися, чи не змінилася чи є у неї
вихователька? Психологи вважають, що чорний можуть вибирати і діти, які хочуть
донести щось (не обов'язково неприємне) до дорослих, але не можуть зрозуміти,
як це зробити.
Коричневий
починає переважати в малюнках, якщо малюкові незатишно або він хворий (можливо,
у нього в принципі слабке здоров'я). Цей колір - пошук надійного і безпечного
притулку при внутрішніх і зовнішніх проблемах.
Сірий любителі цього кольору - непомітні,
потайливі, замкнуті і сором'язливі малюки. Цей колір діточок, оточення яких
доросле: малюка захищають від інших дітей, любо самі діти з якихось причин не
беруть його в свою «зграю». Сірий може з'явитися і в тому випадку, якщо малеча
перевантажений гуртками та секціями: варто подумати, чи так потрібен чаду
щоденний англійський в поєднанні з уроками співу та гри на фортепіано.
ЯК ЗА КОРОТКИЙ ТЕРМІН
ПЕРЕТВОРИТИ ДВІЄЧНИКА НА ВІДМІННИКА
Як курка лапою.
Дитя постійно пропускає літери у письмових роботах. Це може трапитись від того, що у нього погано розвинений фонематичний слух. Буває досить кілька тижнів позайматися з дитиною: розкласти слово на літери, а літери на звуки. Запропонуйте їй текст, де потрібно викреслити тільки літери ’’ а ’’ ( робіть це завдання на час, придумайте систему заохочення). А може, ваше чадо надто темпераментне і постійно поспішає? Таких дітей не можна виховувати за принципом ( зробив діло гуляй сміло): буде зроблено швидко і погано. Краще вже як слід погуляти, а потім братися за роботу.
Дитина робить купу орфографічних помилок.
За статистикою, від цього дефекту більше страждають діти, які пішли у школу із 6 років, не досягнувши шкільної зрілості, тобто з погано розвинутим логічним мисленням. Спробуйте поробити з дитиною вправи на класифікацію та узагальнення предметів (наприклад, попросіть розкласти предмети на групи за певною ознакою - всі м’які, ті, що мають кути або потрібні для щоденного користування). Це сформує уміння застосовувати правила до конкретної ситуації.
Постійний бруд у зошиті.
Швидше за все, у дитини проблеми з тонкою моторикою, як кажуть психологи. Не розвинута права рука, сьогоднішня ознака кожного третього першокласника. Додайте до режиму дня заняття ліплення з пластиліну, розплутування та зав’язування вузлів, розфарбовування маленьких малюнків та обведення по контуру. Через місяць зошити дитини будуть мати цілком непоганий вигляд.
Ох уже ця математика!!!
Здібність розв’язувати задачки з математики, лакмусовий папірець розвитку загального інтелекту дитини, її образного мислення. Спробуйте оживити кожну задачу або приклад. Якщо це спрощує розв’язання, пограйте у гру «асоціація» (запропонуйте описати якийсь предмет через асоціацію: на яку тварину, рослину він схожий, який у нього характер, настрій тощо). Такі ігри гарно стимулюють розв’язання математичних задач. Якщо через місяць результат нульовий, зверніться до психолога. Можливо, у дитини легка затримка розвитку і потрібна додаткова стимуляція.
Труднощі усного рахування.
Найчастіше вони бувають при несформованому уявленню про числовий ряд та поняття « більше – менше». Виріжте з паперу довгу смужку і напишіть на ній цифри від 1 до 100. десятки виділіть червоним. Ви загадуєте число, вказуючи рамки, де його можна шукати, скажімо, « більше 25, але менше 50». Дитина шукає потрібне число, дивлячись на підготовлену смужку з цифрами, ставлячи запитання:» це число більше 30? Менше 40?» тощо. Після оволодіння числовим рядом від 1 до 100 смужку приберіть і продовжуйте гру вже подумки. Через місяць труднощі усного підрахунку повинні зникнути.
В одне вухо влетіло…
Тренуйте увагу постійно.
Дитина заплющує очі й описує всі предмети, які у неї на столі, висять на стінах квартири тощо. Щодня давайте дитині завдання на день, наприклад, спостерігати, якого кольору одяг в учителя, якими ручками пишуть її однокласники, які дерева ростуть біля будинку і т. д. навчайте дитину перемикати свою увагу( повчіть спочатку географію, потім трохи займіться математикою, далі українською мовою, поверніться до географії та математики). Неуважність часто буває пов’язана з тим, що дитина не звикла до зусиль і виконує тільки ті завдання, які їй цікаві. Це проблема в основному « домашніх» дітей., які пішли в школу у 6 річному віці. Привчайте дитину робити не тільки приємне, а й те, що потрібно.
Дитина погано висловлює свої думки.
За тим, як і що дитина говорить, можна дізнатися практично все про сім’ю, де її виховують, адже мовлення – це дзеркало людських стосунків. Купіть дитині улюблені казки та оповідання, записані на аудиокасеті, і давайте слухати перед сном. Мовленнєві конструкції найкраще засвоюються з усного мовлення. Якщо узяти за правило такі прослуховування, то дуже швидко дитина навчитися говорити красиво і правильно. Якщо ж, крім « залазь» , «поклади» , «е –е – е» і « ну ось», вона більше нічого не чує , чого ж ви тоді хочете? Навчіть дитя розкладати матеріал на шматки за причинно – наслідковою ознакою, виділяти головне, писати конспект, складати план і його наслідувати.
Дитина – «Іван-покиван».
Найкращий засіб від балаканини, крутіння, стрибання на уроках – це ощадливий режим та відпочинок. Діти, які так заважають учителю на уроках, як правило, мали в ранньому дитинстві неврологічні проблеми – підвищений м’язовий тонус, мінімальну мозкову дисфункцію, підвищений внутрішньо-черепний тиск. Вони здорові, але мають потребу в особливому підході. Якщо ви забезпечите своєму пустуну стабільний режим дня (помірне навантаження та відпочинок, не допускайте просиджування перед телевізором чи комп’ютером, прослідкуйте щоб дитя дихало свіжим повітрям і правильно їло), то записів у щоденнику типу «стрибав на уроці» буде значно менше.
Дитина коментує поведінку й оцінку вчителя своїми зауваженнями.
Діти, яким пишуть зауваження із серії «грубить, поводиться нахабно», насправді можуть переносити на вчителя функцію матері. Не сваріть дитину, а поясніть як потрібно поводитьсь з учителем, і трохи жорсткіше поставте свою систему виховання.
Тягне руку, а не знає, рветься в бій, проте мовчить.
Діти, які поводяться таким чином, часто мають низьку самооцінку. Хваліть дитину, не скупіться на слова та поцілунки, плануйте лише успіх, а не невдачу.
Немає коментарів:
Дописати коментар